Історія закладу освіти


Навчання в селі в ХVІІІ – ХІХ ст.

Освіта займала і займає визначне місце у житті людей нашого села, яке виникло на початку ХVІІІ ст.

На протязі ХVІІІ — XIX ст. В селі було мало освічених людей. В ті часи центром освіти була церква, а наші села Миронівна Крупець і Шкирманівка були невеликими, власної церкви не мали. Вони відносились до Локотського приходу. Як згадував у своїй праці „Село Локотки (Глухівського Повіту)" І.Танський, яка була вміщена в книзі „Записки Черниговского губернського статистического комитета" (кн.Л. Чернігів, 1866):"До Локотського приходу тоді відносились Миронівка (48 дворів), Крупець (32 подвір'я). Село Шкирманівка було розташова далі в лісах і тому не згадувалось. Звичайно, так далеко вчитися - в Локотки, мешканці наших сіл не відправляли своїх дітей. У 1880-ті роки була побудована церква і в нашому селі ( за деякими даними у 1887 році, за іншими - у 1897році). Біля церкви було невелике приміщення, де дячок навчав грамоті хлопчиків. Дівчатка повинні були допомогати вдома прясти пряжу. Це була перша школа в селі - церковно-приходська школа - прихід церкви Казанської ікони Божої Матері. Сторжили згадували, що батьки прагнули вчили дітей по домах нишком, таємно, бо попи й поміщики не були зацікавлені в освіті. Під час таких занять, хтось обов'язково стояв на сторожі. Як загледять, що йде піп , то всі учні городами тікали по домівках. Але батьки хотіли навчати дітей у школі і робили все для того, щоб побудувати школу.


Будівництво шкіл в селах Миронівна, Крупець, Шкирманівка.

На початку XX століття в селі Миронівка із будівельного матеріалу Гамаліївської конюшні була побудована початкова школа, за українським звичаєм вона була побілена і пізніше, коли в селі була побудована ще одна школа, яку покрасили в синій колір, цю школу стали називати „Біла школа".

На початку XX століття жителі сусіднього села Крупець, більшість яких працювала на Капсульному заводі, тоді ще селища Шостка, також прагнули вчити своїх дітей. Вони не один раз зверталися до влади з проханням побудувати школу, але справа не просувалася. І тоді громада села вирішує зібрати пожертви від жителів сіл Крупець, Миронівка на будівництво школи на краю села Крупець (щоб і діти із с. Миронівка теж могли відвідувати)

3бирали зерно, борошно, продавали, а ці гроші віддавали у фонд будівництва школи. На той час села були малі, і тому коштів зібрали недостатньо. Тоді вирішили звернутися за допомогою до жителів сусідніх сіл. Найбільший вклад зробили люди села Хрестовоздвиженська, члени економії Неплюївського братства, тепер це село Воздвиженське Ямпільського району. В 1904 році Купецька школа була побудована і, скоріш за все, 14 жовтня -на Покрова, розпочала роботу школа, розташована між двох сіл. Першим учителем у Купецькій школі працював Зайковській Степан Якович. До 1916 року це була початкова школа, трьохкласна, в якій навчалося 35 учнів. Закон Божий читав Солодкий Тимофій Митрофанович. З 1917 року школа становиться 4-х класна.

Мешканці сусіднього села Шкирманівка були також активні у прагненні навчати своїх дітей. І так як їм теж, як крупечанам не вдалося зібрати грошей, то вони відправляють делегацію у село Богданівна до доньки відомого педагога К.Д.Ушинського з проханням допомогти у будівництві школи у селі Шкирманівка. Бо всім було відомо, що родина Ушинських дбала про будівництво і розвиток шкіл і вже побудували в селі Богданівна. І, як згадують сторожили, Надія Костянтинівна - донька відомого педагога - насипала повну шапку грошей, на які закупили ліс, а в 1914 році збудували школу, що давала початкову освіту в селі Шкирманівка.

Розвиток освіти в 40-ві роки ХХ століття.

В 1937 році Купецька школа стає семирічкою.

В 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна Війна. Наші села були окуповані гітлерівцями якраз напередодні 1 вересня – наприкінці серпня – 28 числа. Тож навчання в школах взагалі не розпочалося. Деякі діти групами збиралися і вчилися вдома, в хатах жителів Лях Тетяни Максимівни, Гоя Данила Кузьмича, Геремеса Федора Олексійовича – в будинках № 48, 67 по вулиці Крупецькій.

У вересні 1943 року наші села звільняють від загарбників і майже зразу починають працювати школи, спочатку початкові 4-х класні, а потім семирічки.

Першою в семирічку реорганізували в 1946 році Крупецьку школу. До неї ходили вчитись учні починаючи з 5 класу із Миронівни та Шкирманівки. Купецька школа була невелика, а дітей що прийшли вчитися після війни було багато, приходилось працювати у дві зміни. Діти бажали вчитися, підручників, зошитів не було. Використовували все на чому можна було писати; дощечки, старі газети. Всі заздрили тим, у кого батьки працювали на «Капсулі» (воєнний завод), бо там можна було взяти обгорточний папір, хоч рижу але з неї можна було зробити зошити. Один з таких зошитів зберігається в шкільному музеї. Його подарувала вчителька-пенсіонерка Благуш Параска Федосівна, яка після війни вчилася в Крупецькій школі, а після її закінчення залишилась працювати, бо вчителів не вистачало, а так як вона добре вчилася, то її й рекомендували вчителі працювати вчителькою В 1955 році Крупецьку школу реорганізували в початкову

Освіта в селі в ІІ половині ХХ століття

Директором школи в цей час (до 1959 року) була Гончарова Антоніна Миронівна. В 1962 році школа стає 8-річною. Директорами школи були Бордюгова Поліна Фомівна (5 років), потім Пищик Михайло Ілліч до 1979 року.

В 1974 році Крупецька школа стає однокомплектною, директором призначено Благуш Парасковію Федосівну, яка перебувала на цій посаді до виходу на пенсію в 1985 році. 40 років віддала вона роботі в Крупецькій школі: працюва¬ти почала з 1943 року (викладала в початкових класах й читала німецьку мову). Нагороджена відзнакою – «Ветеран праці», «Відмінник народної освіти УРСР»

З 1975 року в Миронівській школі працює вчителем фізкультури Пата Віктор Григорович. В 1979 році він призначений на посаду директора школи. Нагороджений значком "Відмінник народної освіти УРСР"

З 1985 року Миронівська восьмирічна школа стає середньою. Шкирманівська школа та Крупецька стають однокомплектними У 1991 року ліквідовується Шкирманівська школа, а в 1992 році ліквідовується й Крупецька школа. Навчання в Миронівській школі відбувається в двох приміщеннях: в «білій» школі - початкові класи і в «синій» школі - старші класи.

На рубежі тисячоліть. Нове життя в новій школі

Приміщення шкіл були деревинними й ставали аварійними. В «білій школі» навіть посеред класу стояли підпірки, щоб не завалилася стеля. Батьки і учні мріяли про нову школу.

В 1994 році в селі побудували (після 4 довгих років будівництва) нове приміщення школи, розраховане на 306 учнів. Тепер учні всіх сіл Миронівської сільської ради стали навчатися всі разом в одній школі.

Школу відкривав директор Пата Віктор Григорович, який на цій посаді перебував до 1996 року.

З 1996 по 1997 роки директором школи був Кисіль Микола Михайлович

З 1997 року директором школи призначається Солотвінський Михайло Романович, який дуже любить квіти і починає перетворювати нашу школу в школу - сад. У вестибулі школи з'являються перші зелені насадження, з яких поступово виростає цілий „Зимовий сад". З'являються квіти, спочатку в кабінетах географії та біології, а потім і в інших класах. Починає працювати теплиця, в якій учні проводять різні досліди, вирощують розсаду. В школі з'являється Центр натуралістичної роботи, яким керувала учитель біології - Блаженно Т.Л.

За активним сприянням Михайла Романовича, та активної допомоги Ніколаєнка Віктора Миколайовича, із будівлі Крупецької школи в 1998 році в нову школу переноситься музей села, яким керує Коробко Н.К.

В 1999 році в школі з’являється перша в історії школи «медалістка». За особливі успіхи у навчанні Золоту медаль отримала Хомовненко Наталія Михайлівна, яка потім закінчила Кембриджський університет.

На посаді директора школи Михайло Романович перебував до 2002 року.

З 2002 року і по теперішній час (2013 рік) директором школи працює Ніколаєнко Віктор Миколайович

Кiлькiсть переглядiв: 534