Дитина вимагає придбати іграшку

/Files/images/dnz/Deti-i-igrushki-5.jpg

Я почала боятися ходити разом із сином до іграш­кової крамниці. Тільки-но він бачить яскраві коробки, то відразу кричить: «Купи!», а якщо я намагаюся ви­явити витримку, то падає на підлогу і кричить так не­самовито, що я якомога швидше купую іграшку і ті­каю з магазину. Розумію, що син мною маніпулює, та щоразу повторюється те саме. Як уникнути такої ма­ніпуляції?

По-перше, пригадайте, з чого все почалося. Швид­ше за все, одного разу ви не захотіли придбати іграш­ку, а син влаштував істерику, і ви купили те, що він за­хотів. Він зрозумів, що таким чином можна впливати на маму.

По-друге, проаналізуйте свою ситуацію. Що буде, як­що ви не піддастеся на провокацію і не придбаєте ба­жану іграшку? Істерика? А чи надовго вистачить вашої дитини? Адже такі істерики найчастіше влаштовуються для глядачів, щоб налякати маму і тата. Звісно, сльо­зи з очей течуть справжні. Якщо ви проігноруєте де­марш і займете непохитну позицію: «Сьогодні ми не збиралися купувати іграшку» чи «Ця іграшка дуже до­рого коштує, тому я не можу тобі її придбати», то дити­на все одно заспокоїться і зрозуміє, що істерикою від батьків нічого не отримаєш. Коли малюк заспокоїться, обов'язково стримано поговоріть із ним і поясніть, як потрібно висловлювати свої бажання: спокійно, вияв­ляючи прохання і говорячи «будь ласка». До речі, такі бесіди ви повинні проводити не тільки тоді, коли вини­кла причина, а ще й для профілактики.

І ще... Уявіть собі, що відбувається з дитиною, коли вона приходить до іграшкової крамниці. Із полиць на малюка дивляться ляльки, ведмедики, виблискують ве­ликі й маленькі автомобілі... Дорослі також іноді важ­ко відмовляються від покупок у своїх дорослих мага­зинах. Адже ви й самі інколи купуєте те, що не збира­лися? А що вже говорити про дитину? Якщо ви ще не відпрацювали тактику і стратегію, то доречніше відклас­ти спільний із дитиною візит до іграшкової крамниці. Не слід провокувати дитину. А якщо все ж таки зібралися туди йти, то чітко продумайте свою лінію поведінки і по­говоріть із малюком. Наприклад, сьогодні ми ідемо до крамниці, щоб придбати автомобіль (ляльку, ведмеди­ка, будиночок тощо). Я зможу купити тобі тільки одну іграшку. А грошей я можу виділити на цю покупку ось стільки. Якщо ви хвилюєтеся, що дитині важко буде зро­бити вибір і прийняти рішення (а, швидше за все, так і станеться), краще придбайте іграшку самостійно і по­даруйте її дитині.

Дитину не тішать іграшки

Коли моїй доньці виповнилося п'ять років, їй пода­рували надзвичайну кількість іграшок! Я пам'ятаю, як тішили мене ті рідкісні ляльки-ведмедики, яких мені дарували у моєму дитинстві. А от у доньки я особли­вої радості не помітила. Більш того, минуло кілька днів майже всі подарунки (до речі, дуже недешеві) були забуті та покинуті. Що робити?

Може, іграшки потрібно ховати і давати по одній?

Ви самі й відповіли на своє запитання. «Рідкісні ляльки-ведмедики» були для вас справжнім святом саме то­му, що іграшок було обмаль. Сьогодні картина дуже змінилася: іграшок дарують багато і не ли­ше на свята. Дитина ще не знає вартості іграшки, во­на оцінює її з точки зору яскравості, новизни. Дитяча увага ще не може втримати значну кількість об'єктів, і тим більше з ними гратися. От і виходить, що іграшок багато, а дитина нудьгує. Іноді дорослі дарують дитині іграшки, не враховуючи її вік. Навіщо, наприклад, дити­ні трьох років складний конструктор чи маленька ляль­ка з убранням?

Делікатно проведіть бесіду із родичами-знайомими, запрошуючи їх на дитячий день народження. Мож­на розподілити між ними подарунки. Частину іграшок після свята, справді, можна заховати і потім зміню­вати, коли вони набриднуть дитині. Інакше ставлен­ня до іграшок виявиться дуже несерйозним: легкодо­ступне не дуже цінується. Доречніше, якщо нові іграш­ки з'являтимуться лише на свята, приурочені до якоїсь яскравої події.

Дитина розбирає і ламає іграшки

Синочкові виповнилося півтора року. Я помітила, що він не грається іграшками, а намагається їх розі­брати і дуже сердиться, що якась не піддається, кидає і намагається роздавити. У результаті у нас майже не залишилося цілих іграшок: не встигли подарувати, як син відразу розібрав на запчастини. Потім йому стає вже не цікаво, а іграшку можна викидати. Що це? Такі прояви агресивної поведінки? У чому полягає причина дитячої агресії в такому віці?

Така поведінка більше схожа на нормальний про­яв дослідницького інтересу у малюка, ніж на агресію. Адже у віці півтора року дитина пізнає навколишній світ у всіх його проявах. Чому малюки дуже люблять захо­дити до мами на кухню або забиратися до тата в комо­ру? Тому що там для них є багато цікавого. Наприклад, безліч мисок різного розміру, які дивують і тішать дити­ну не гірше за найкращі іграшки. А гаєчки та гвинтики в батьковій коморі? Це просто чудово!

Розбираючи іграшки, дитина дізнається, що у них знаходиться всередині. А оскільки акуратно їй ще важ­ко розібрати, тому що пальчики її ще не слухаються, з'являється ціла купа зламаних іграшок. Хочете, щоб було інакше? Щоб таке ставлення до іграшок не пере­творилося в майбутньому на звичку, запропонуйте ди­тині такі іграшки, які вона легко розбиратиме: пірамі­ди, мотрійки, іграшки вкладки. Стануть у нагоді кон­структори для найменших із досить великими деталями (напис про вік на коробці повинен відповідати вікові вашої дитини).

Не сваріть малюка, якщо він все-таки щось зламав. Повірте, що робить це він зовсім не для того, щоб вам допекти. Окрім справжніх іграшок, ви можете пропону­вати дитині для гри якісь предмети побуту, що не міс­тять дрібних деталей і гострих кутів. Ґудзички, що нани­зані на мотузочок, кухлі, сумка з липучкою, старий телефон — стане в нагоді все, чим малюк не зможе поранитися чи завдати собі болю.

А якщо малюк гнівається, коли якась іграшка не ламається, то це цілком нор­мально. Насправді, немає нічого дивно­го в тому, що він виявляє такі емоції. На­впаки, стимулюйте дослідницький інтерес дитини всіма можливими способами та обов'язково хваліть його.

Кiлькiсть переглядiв: 80

Коментарi